«Лист незнайомої (збірник)» Стефан Цвейг

Лист незнайомоi (збiрник)
Стефан Цвейг


Стефан Цвейг (1881–1942) – вiдомий австрiйський письменник, один з неперевершених майстрiв жанру новели. Кожен його твiр – iсторiя кохання i ненавистi, ревнощiв i злочину, пожадливостi й злоби або високоi самопожертви. Новели Цвейга i зараз вражають уяву читачiв, позаяк справжня пристрасть – любов чи ненависть – непiдвладнi часовi. Пiдтвердженням цього е iсторii героiнi «Листа незнайомоi», яка обирае шлях посвячення свого життя коханiй людинi, не зупиняючись нi перед чим; лiкаря з новели «Амок», який у нападi шаленоi пристрастi доводить кохану жiнку до загибелi, а потiм сам виносить собi вирок i сам його виконуе; нещасноi покинутоi гувернантки з однойменноi новели та ii вихованок – дiвчаток-пiдлiткiв, якi, стикнувшись з жорстоким свiтом, ураз дорослiшають i втрачають iлюзii…





Стефан Цвейг

Лист незнайомоi

(збiрник)





Передмова

Стефан Цвейг – учорашнiй i сьогоднiшнiй


Ось що писав про Цвейга Томас Манн: «Його лiтературна слава проникла в найвiддаленiшi куточки землi. Дивовижний випадок при тiй невеликiй популярностi, якою користуються нiмецькi автори у порiвняннi з французькими й англiйськими. Можливо, вiд часiв Еразма (про якого вiн розповiв iз таким блиском) жоден письменник не був таким знаменитим, як Стефан Цвейг».[1 - Th. Mann. Gesamelte Werke in 12 B?nden, Bd. ХІ. Berlin, 1956, S. 299.] Якщо це й перебiльшення, то зрозумiле, простиме: адже до кiнця 20-х рокiв XX столiття не було автора, чиi книги перекладали б на всякi, в тому числi найрiдкiснiшi, мови частiш i з бiльшою охотою, нiж книги Цвейга.

Для Томаса Манна вiн – найвiдомiший нiмецький автор, хоча одночасно з ними жили й писали i сам Томас, i його брат Генрiх, i Леонгард Франк, i Фаллада, i Фейхтвангер, i Ремарк. Якщо ж брати власне австрiйську лiтературу, то тут Цвейгу рiвних просто немае. Іншi австрiйцi – Шнiцлер, Гофмансталь, Герман Бар – тодi вже начебто забувалися. Рiльке сприймали як поета складного, що пише для вузького кола. Промайнув, щоправда, в першiй половинi 1920-х рокiв Йозеф Рот iз його «Іовом», «Склепом капуцинiв» i «Маршем Радецького», але тiльки на короткий перiод, подiбно до комети, i знову на роки пiшов у лiтературне небуття. А Цвейг iще 1966 року вважався одним iз двох найпопулярнiших австрiйських письменникiв.